КОЛИ ІСТОРІЯ ТОРКАЄТЬСЯ СЕРЦЯ…

5 травня відбулася не просто освітянська науково-практична конференція «ІРИНА СЕНИК: (НЕ)ЗАБУТИЙ КОД ІДЕНТИЧНОСТІ», а іменини пам’яті — тепла зустріч педагогів та учнів Бориславської громади, об’єднаних постаттю неймовірної Жінки, легендарної «Героїні Світу», яка залишила нам спадок, що вимірюється не роками, а незламністю.

Конференція пройшла у форматі історико-мистецької вітальні, простір якої прикрашали вишиті роботи та книги героїні. Відкриття супроводжувалося створенням наживо картини вчителем мистецтва Бориславського ЗЗСО №7 Яриною Фроловою

Шлях Ірини Сеник — це 34 роки радянського пекла, таборів та заслань. Вчитель історії Лідія Мазурчак та учениця Ольга Скорикова (ЗЗСО №4) відтворили хроніку її боротьби, від першого подиху до останнього арешту. Найбільш щемким моментом стала розповідь вчителя історії Галини Гаман (Ясенице-Сільнянська гімназія) про творчість «за колючим дротом».

Про правозахисну діяльність Ірини Сеник та її світове визнання розповіли учениці Христина Щербай та Кароліна Лисик (ЗЗСО №5). А завдяки спогадам Людмили Булик, Андрія Спаса та Анни Глод, постать героїні ожила у теплих, майже родинних розповідях.

Сцена Палацу культури сьогодні належала молоді, яка дихала творчістю поетеси:

• Софія Рибінчак (Ясенице-Сільнянська гімназія) вразила виконанням «Живої віри прагну Боже».

• Аліна Льорет (ЗЗСО №3) декламувала «Слово про рідний край» так, ніби воно було написане сьогодні.

• Вихованці ЦДЮТ та заступник директора Бориславської гімназії №6 Ірина Пригода подарували авторські музичні та поетичні присвяти.

• Артур Головко та Назар Смольський (Бориславський ліцей) завершили музичний блок піснею «А я ще вернуся у Львів», нагадавши про вічну тугу за домом.

Емоційним моментом став перегляд відеопослання нащадкам від самої Ірини Сеник — її голос крізь десятиліття прозвучав як заповіт берегти правду, свободу та національну свідомість.

Вела захід педагогиня Бориславського ЗЗСО №1 Людмила Кіндерись. Організатори: відділ освіти та КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників».

Дякуємо кожному, хто долучився до організації та участі, що розділили цей захід із «білою панною» українського духую